З нагоди 201-ї річниці від дня народження великого українського поета Тараса Шевченка Президент Петро Порошенко разом з дружиною Мариною взяв участь у церемонії покладання квітів до пам’ятника Поетові у Києві.

Разом з Главою держави у церемонії також взяли участь Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк, голова Київської обласної державної адміністрації Володимир Шандра, члени Уряду, депутати Верховної Ради, представники громадськості, діячи культури та мистецтв.

 

 

  

Виступ Президента на церемонії вручення Національної премії України імені Тараса Шевченка

Шановні друзі!

Шановні Шевченківські лауреати!

Рівно двісті та ще один рік як Господь послав Україні одну із найбільш величних постатей в нашому більше ніж тисячолітньому літописі.

Вітаю вас і всю країну зі справді національним святом – Днем народження «праотця» модерної української нації, який неначе розбудив багатомільйонний народ від кількасотлітнього летаргійного напівзабуття.

Недарма імперія так його боялася і так боялася цього дня, що тривалий час не дозволяла або перешкоджала його святкувати. І також зрозуміло, чому Кобзар для нас, українців, став найважливішою після Біблії книгою.

«Шевченко завжди буде силою, що змушуватиме рости", – цілком слушно казав Євген Маланюк, український мислитель першої половини минулого століття.

«Феномен Шевченка, – писав в свою чергу Євген Сверстюк, який пішов від нас лише три місяці тому, – відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття, наше минуле і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух і пам’ять».

Не дивно, що і під час Революції Гідності теж постало Шевченкове Слово. "Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!", – лунало над Майданом. Ця настанова звучить і сьогодні, коли здійснюється воєнна агресія проти нашої держави.

Немає такого періоду і такої події в новітній історії України, де б Тарас не був зі своїм народом. І сьогодні, в час національного оновлення, в час героїчної боротьби Українського народу за незалежність, територіальну цілісність та суверенітет, Шевченко та його Слово є для нас опорою і натхненням. Нам потрібно щодня дослухатися до нього, адже саме на нас з вами покладено велику відповідальність перед народом, державою і часом.

На моє переконання, щоб вести дієву боротьбу з агресором, утверджувати незалежність, маємо виробити ефективну модель культурної політики. Саме культура стане найпершою гарантією єдності України, буде нашою зброєю у протистоянні спробам розмивання національної ідентичності. В ній розвиваються нові, невідомі раніше процеси, вона виходить з музеїв і майстерень на площі і в окопи. Новітню українську культуру творять «мистецькі сотні» і активісти в соціальних мережах – нове явище, яке на сьогоднішній день дуже чітко відображає ті процеси, які зараз відбуваються в країні. Буде дуже важливо, щоб ми побачили і підтримали їх. Переконаний, що модерна культурна політика стане і зброєю для перемоги над ворогом, і інструментом реформ, тому недарма вона включена важливим розділом до Стратегії сталого розвитку "Україна –2020".

Шановні друзі!

Складаю слова шани цьогорічним лауреатам Шевченківської премії – найвищої національної та найпочеснішої премії. Ви здійснили вагомий внесок у розвиток та популяризацію національної культури, її інтеграцію у європейський культурний простір. Гідність, мужність і жертовність – ці одвічні національні чесноти притаманні героям літературних і мистецьких творів, автори яких отримують сьогодні високе визнання й високу нагороду.

Це поет Юрій Буряк, який у книзі лірики "Не мертве море" осмислив здобутки багатьох поколінь українців впродовж століть. Сподіваюся, його поезія – і для дня прийдешнього.

Художника Миколу Компанця називають класиком вітчизняної книжкової графіки. Він створив неповторні графічні образи до творів Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Лесі України, Миколи Гоголя.

Костянтин Москалець – письменник та літературний критик, в книзі "Сполохи" самобутньо розкриває творчість Василя Стуса, Оксани Забужко та інших видатних письменників.

Наша Шевченкіана поповнилась створенням образу Тараса Шевченка у виконанні Петра Панчука. Завдяки його визначному акторському таланту та праці перед нами постає образ людини-творця, яка велінням Божим стала Пророком для всього народу.

Бажаю вам, шановні лауреати, і всім присутнім здоров'я та миру. Ми і раніше бажали миру, але зараз наше ставлення до такого побажання зовсім інше. Мир Україні потрібен, як повітря, ми є мирною нацією. Але ми будемо боронити свою державу і захищати нашу незалежність, нашу волю, демократію. Але ми прагнемо миру. І я від щирого серця бажаю миру всім нам та Україні. Бажаю також невтомної наснаги до творчості та успіхів у розбудові незалежної соборної України, бо саме соборність для нас є найціннішим здобутком.

Перш ніж перейти до церемонії вручення нагороди, хочу повідомити, що мені сподобалась ініціатива поетичного радіо-марафону, який називається "Шевченко мобілізує!". Його проводить Національна радіокомпанія України. Якщо дозволите – маленьку генеральну репетицію для участі в цьому марафоні. Я вибрав для цього вірш «Молитва», вірш від 27 травня 1860 року.

Злоначинающих спини,

У пута кутії не куй,

В склепи глибокі не муруй.

А доброзиждущим рукам

І покажи, і поможи,

Святую силу ниспошли.

А чистих серцем? Коло їх

Постави ангели свої

І чистоту їх соблюди.

А всім нам вкупі на землі

Єдиномисліє подай

І братолюбіє пошли.

Ці слова лишаються актуальними і через 155 років після написання.

Російські спецслужби без упину працюють над дестабілізацією обстановки в Україні, щоб зовнішню агресію посилити потужною внутрішньою дестабілізацію, розбратом, сваркою – і взяти нас з вами голими руками.

Тому цей Тарасів вірш є для нас дороговказом; тому і прошу щодня Всевишнього послати нам єдність, і ті самі братолюбіє та єдиномисліє. Щоб не прийшлося нам потім бідкатися словами великого нашого гетьмана Івана Мазепи: «През незгоду всі пропали. Самі себе звоювали».

Уроки історії для того нам і даються, щоб ми робили з них висновки. Україна є понад усе. Перемога буде з нами. Ми переможемо з мудрими Шевченківськими словами.

Слава Україні!