Дорогі друзі! Дорогі співвітчизники!

На початку весняної пори ми вшановуємо Великого Кобзаря, світоча українського народу Тараса Шевченка. 9 березня минула 202-а річниця від його дня народження, а 10 березня – 155-і роковини смерті.

Ці дві дати – світла і трагічна – в уяві кожного українця переплітаються у вінок щирої синівської любові до нашого духовного батька, людини, котра все життя поклала на вівтар служіння своєму народові, його захисту й возвеличення. Глибинний зміст містить знамените кредо поета, котре й нині не втрачає своєї актуальності:

Возвеличу 
Малих отих рабів німих! 
Я на сторожі коло їх 
Поставлю слово.

Ідея єдності і соборності батьківських земель, так само як ідеї незалежності й державного суверенітету є головним змістом державницької ідеології будь-якого народу. Не є винятком у цьому ряду і наш український народ, хоч дехто й волів би бачити його недержавним.

Визначну, неперевершену роль у формуванні почуття соборності, безперечно, відіграв Пророк нашої нації Шевченко, Тарас Григорович. Ідеями свободи і єдності пронизані, здається, усі твори геніального поета. Та це й не дивно, враховуючи, що революційність Тарас Шевченко черпав з української історії.

Борітеся – поборете!

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава і воля святая!

Ці рядки з Шевченкового «Кавказу» цитовані не тисячі – мільйони разів, але особливо світло, пророчо й щиро вони прозвучали в січні 2014 – го на Майдані Революції Гідності з уст 20-літнього вірменина Сергія Нігояна. Він не повернувся на рідну Дніпропетровщину, але назавжди залишиться у серцях мільйонів українців, засвідчивши своєю смертю та смертями своїх побратимів із Небесної сотні: ціна свободи, ціна незалежності була, є і назавжди залишиться найвищою!

Тарас Шевченко своїм понівеченим кріпаччиною життям, солдатчиною, тюремними казематами заплатив за волю і незалежність України. У нього не було жодного, навіть найменшого компромісу із совістю – якщо вирішувалася доля Батьківщини. Достукатися до кожного серця – Словом, яке поетові дарував Господь. Адже здобувати незалежність дуже важко, а втратити її – злочин перед прийдешнім поколінням.

Велика подяка всій українській громаді, і ближній і дальній, котра протягом двох століть боролася за нашу незалежність. Уся наша боротьба не була і не буде марною, адже «у вогні перетоплюється залізо у сталь, а у боротьбі перетворюється народ у націю».

Ім’я Тараса Григоровича Шевченка невіддільно пов’язано з Україною. Україна – це Шевченко. Шевченко – це Україна. У ньому наша історія, наші мрії, наша надія.

Ім’я Тараса Шевченка ми чуємо з дитинства, його «Кобзар» став для українців національною Біблією. Поет крізь століття доносить нам правду життя через свої твори. Він, як пророк, звертається до нас у своєму «Заповіті», надихає народ на боротьбу за світле майбутнє, вказує дорогу до волі та незалежності. А його знамените послання «І мертвим і живим…» - твір, який поет написав для своїх сучасників, але подумки звертався і до нас, нащадків. Це заповіт усім поколінням українців, в якому він висловлює бажання бачити свій народ щасливим, єдиним. Він закликає бути людьми, закликає любити рідну країну, творити добро для неї, бо поняття батьківщини для нього було святим. Для Шевченка надзвичайно болючою була проблема національної гордості та національного безпам’ятства українців. Він вважав, що та нація буде вільною, культурною, цивілізованою, яка знає, береже, примножує свої духовні надбання:

Не дуріте самі себе,

Учітесь, читайте,

І чужого научайтесь,

Й свого не цурайтесь…

Його послання залишається і буде актуальним завжди, бо стверджує, що тільки національне єднання забезпечить Україні гідне майбутнє.

І забудеться самотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України!

Вся історія державотворення України – історія злетів і падінь саме ідеї соборності. Звільнивши творчий дух з лещат агресивного, руйнівного гонору, об’єднавши зусилля навколо спільної ідеї розбудови України, наш народ здатен вразити світ своїми здобутками і єдністю. Єдністю, про яку споконвічно мріяли наші пращури, Шевченком омріяною єдністю, що має стати запорукою існування єдиної, соборної і тільки в соборності сущої демократичної України. Бо тільки єдність людей і спільність їхньої мети відкриває шляхи до перемоги.

Тож нехай святе поетове слово об’єднає всіх українців, незалежно від їх поглядів і переконань, задля щасливого майбутнього України. 

Пам’ятаймо заповіт Траса Григоровича Шевченка бути єдиною дружньою родиною! 

Ми хочемо перемоги, ми можемо перемогти, ми переможемо!

І хай нам в цьому допоможе Бог!

Слава Україні!

,