Шановний пане мер, шановні панове посли, дорогі друзі та учасники сьогоднішнього заходу!

Історія не знає умовного способу, але аналіз історичних подій не залишає сумніву: планетарній катастрофі, якою стала Друга світова, можна було запобігти.

Фатальним результатом низки аморальних розрахунків та стратегічних прорахунків і стала Друга світова війна, яка в життя українців увірвалася майже за два роки до 22 червня 1941 року.

У вересні 1939 року разом з поляками, українці першими відчули наслідки змови двох тоталітарних режимів – комуністичного та нацистського.

І факт залишається фактом: протягом майже двох років, з осені 39-го по червень 41-го, сталінський Радянський Союз був союзником гітлерівської Німеччини. Промовистим символом цієї співпраці став спільний радянсько-нацистський парад у Бресті 17 вересня 1939 року. Але це не врятувало Радянський Союз від агресії, а народи СРСР – від необхідності сплачувати людськими життями за дружбу Сталіна з Гітлером, цих навіжених маніяків, яким кортіло поділити світ на двох. У підсумку ледве чи не кожен другий загиблий у Другій світовій війні був громадянином СРСР.

Ми з вами по праву пишаємося внеском наших дідів та прадідів в боротьбу з нацизмом. Україна разом з Білоруссю і європейською частиною Росії, частиною Закавказзя, опинилася в епіцентрі воєнних дій,  просто кажучи, – в самому пеклі!

Смерть своєю скорботною косою постукала в двері майже кожної української хати. Україна втратила вбитими, за різними оцінками, від 8 до 10 мільйонів людей. Понад два мільйони українських дівчат та юнаків примусово вивезли на роботу до Третього Рейху.

Більше половини від загальної кількості нацистських дивізій воювало саме на Східному фронті, і розгромлено їх саме тут. На території України проведено майже половину стратегічних операцій німецько-радянської війни.

За підрахунками істориків, у лавах Червоної армії з нацистами билися близько 6 мільйонів мешканців України.

2072 українці заслужили звання Героя Радянського Союзу. Легендарний льотчик Іван Кожедуб, який збив 64 фашистських літаки, став тричі героєм. Чотири оперативно-стратегічні об’єднання Червоної армії, створені у 1943 року, були названі "Українськими фронтами". Українець Олексій Берест разом з грузином Мелітоном Кантарія та Михайлом Єгоровим піднімав прапор перемоги над Рейхстагом.

Визнанням нашого колосального внеску у перемогу над нацизмом стало приєднання України в 1945 році до кола країн-засновниць ООН.

Кілька років тому шоком для більшості українців стала сумновідома заява президента Росії В. Путіна, – образлива і зневажлива щодо наших ветеранів і всіх українців, – ніби Росія виграла б війну і без України. Такі слова – це і наруга над пам’яттю загиблих воїнів, і знущання над почуттями живих ветеранів.

Не виграли б цієї війни без України та українців! Тут навіть нема про що сперечатися! А от, до речі, про те, чи почалася би війна, якби в Кремлі не підписали пакт Молотова-Ріббентропа, можна було би і подискутувати. Бо саме цей пакт відкрив останні шлюзи, які стримували війну.

Ніхто не має права монополізувати перемогу над нацизмом, а тим більше використовувати її для виправдання своєї імперської політики! Ця перемога – спільний здобуток всього прогресивного людства, антигітлерівської коаліції та всіх представників народів колишнього Радянського Союзу. І я зараз від імені українського народу вітаю всі нації світу із 71-річницею перемоги над нацизмом.

Скажу відверто, що навіть у страшних снах не можна було собі уявити, що після сімдесяти років миру війна увірветься до нас зі сходу?!

Слава Богу, масштаби її не ті, що у світової. Але мотиви такі ж самі. Імперські амбіції. Марення поверненням "исконных земель". Грубе нехтування міжнародним правом. І нібито боротьба за права своїх одномовців.

Подібна турбота в лапках вилилася у справжню трагедію, яку Москва влаштувала насамперед російськомовним громадянам України, більша частина яких живе саме на Донбасі. Агресивна політика нашого сусіда коштувала життя майже 10000 мирних громадян України – це, до речі, дані ООН. Більше 1000 зникли безвісти, майже 20000 - поранено. 1 млн. 800 тисяч людей внаслідок так званої "Русской весны" стали біженцями, мусили рятуватися по усій Україні.

Вперше за 70 років ми зі зброєю в руках знову захищаємо свою країну, суверенітет та територіальну цілісність держави. Гідні слави своїх героїчних предків, українці встали на захист Батьківщини, виконуючи святий обов’язок в лавах Збройних Сил України та інших військових формувань.

Загалом 2800 українських воїнів віддали своє життя за Вітчизну, за нашу перемогу, – неминучу, тому що добро завжди перемагає зло.

Не маю сумніву, що ми переможемо, адже захищаємо свою рідну землю. Переможемо, як перемогли 71 рік тому наші діди і прадіди.

Слава всім воїнам-переможцям у Другій світовій війні! Слава офіцерам і солдатам, які воювали в Червоній армії та у військових з’єднаннях країн антигітлерівської коаліції!

Вічна пам’ять тим, хто у часи Другої світової загинув за незалежність колишньої Югославії та сучасної Словенії! Вічна пам’ять тим, хто загинув за незалежність Грузії та Азербайджану! Вічна пам’ять загиблим у нашій Вітчизняній війні за незалежність України 2014-2016 років.

Дякую за увагу. 

,