Візит “ввічливих чоловічків” з Російської армії до палацу Стожіце

 Любляна рясніє оголошеннями та бігбордами щодо запланованого на 15 листопада 2017 року в палаці спорту Стожіце виступу ансамблю пісні і танцю Російської армії ім. О.В.Александрова. Центр слов’янських культур активно поширює інформацію щодо цієї події, зазначаючи, що «всесвітньо відомий російський військовий ансамбль є символом російської культури». Не маю наміру дискутувати щодо виконавської майстерності виконавців ансамблю, зараз мова не про це. Проте, сама ідея організації балканського турне російського військового ансамблю, який Вінстон Черчіль свого часу влучно назвав «російською співаючою зброєю», пахне, як відверта політична провокація.  

Ще в часи Радянського Союзу культура та мистецтво активно використовувалася для політичних та ідеологічних цілей, а першість у цьому тримав балет “Большого театра”, який віртуозним танцем намагався усьому світові хоч якось прикрасити неприглядну картину радянського режиму. Цю традицію продовжує і путінська Росія, особливо, коли вона опинилася в “м’якій” міжнародній ізоляції. При цьому, Москва вдало використовує принципово різне уявлення про мистецтво у демократичному та авторитарному світі. Захід вірить, що мистецтво вільне від політики і що воно сприяє взаєморозумінню між сторонами, навіть коли вони перебувають у конфронтації. Кремль, у свою чергу, продовжує розглядати мистецтво як засіб впливу та пропаганди, і це так, хоча б тому, що у тоталітарних режимах ніщо не може існувати без ідеологічно-політичної складової.

Повністю усвідомлюючи присутність цієї ідеологічно-політичної складової практично в усьому, що подається російською стороною, я б, все-таки, ніколи не виступав проти турне російського балету, опери чи фольклорного колективу, оскільки впевнений, що, незважаючи на розрахунки догматиків, мистецтво у такому випадку все ж перемагає політику. Проте виступ ансамблю у військовій формі з погонами це дещо зовсім інше. Його ніяк не вдасться відділити не тільки від політики його держави, але й від діяльності армії, складовою частиною якої він є. А гріхи російської армії надзвичайно тяжкі. Вона є безпосереднім виконавцем російської окупації українського Криму та військової агресії на Донбасі. Агресію Росії проти України засудила міжнародна спільнота, засудили ЄС та НАТО, засудила і Словенія, але…

Якщо хтось думає, що озброєне військо це одне, а військовий хор це інше, той дуже помиляється! Уже 19 та 20 березня 2014 року, тобто наступного дня після незаконного приєднання Криму до Росії, ансамбль російської армії ім. О.Александрова дав концерти на центральних площах двох головних кримських міст Сімферополя та Севастополя. “Дорогі кримчани, росіяни, земляки! Поздоровляю вас з поверненням додому, на батьківщину, в Росію”, - розпочав програму ведучий концерту в урочистій військовій формі. Отже, колектив ім. О.Александрова як військовий підрозділ є безпосереднім учасником окупації Криму!

Крім того, на початку травня 2014 року колектив ім. О.Александрова презентував пісню власного виробництва “Вежливие люди”, яка в Росії стала гімном на честь завоювання Криму (нагадаємо, що “ввічливими або зеленими чоловічками” іронічно називали російських військовослужбовців без розпізнавальних ознак на уніформі, які, вдаючи “місцеву самооборону”, здійснювали окупацію Криму).

Якщо хтось все ще думає, що Крим це двостороння проблема між Москвою та Києвом, а всі інші спокійно можуть насолоджуватися співом російського війська, той знову впадає в оману. Росія веде гібридну війну не тільки проти України, але й проти ЄС, НАТО, США, і дякувати Богу, що Захід нарешті це усвідомив. У цій війні Кремль використовує не тільки нахабну пропаганду, підкуп політиків та ЗМІ, кібернетичні диверсії та втручання у вибори. Наприкінці минулого року “ввічливі чоловічки”, керовані з Москви, мало не здійснили державний переворот у сусідній Чорногорії, яка насмілилася приєднатися до НАТО. Сценарій того гібридного “повстання народу” аж ніяк не був “ввічливим”, а навпаки – він передбачав численні людські жертви.

Якщо хтось все ж сподівається, що на Словенію, як провідну країну ЄС та НАТО у Західних Балканах, не поширюються гібридні російські плани, той знову помиляється. Нещодавно, 4 вересня ц.р. заступник міністра закордонних справ Росії А. Мєшков, беручи участь у спеціальній панелі «A new vision for a new reality» (Нове бачення для нової реальності) Стратегічного форуму в Бледі, заявив, що Росія має свої конкретні інтереси на Балканах. Важко з цим не погодитися, згадавши лише минулорічний візит Путіна з метою вшанування біля т.зв Руської каплиці пам’яті військовополонених, загиблих в 1916 році на перевалі Вршіч, яких він назвав тільки «руськими», незважаючи на той факт, що в складі царської армії було багато представників різних народів, особливо українців. В такий спосіб російська сторона намагається «приватизувати» пам'ять про загиблих військовополонених, зробивши їх частиною т.зв «русского мира».     

Отже, ансамбль ім. О.Александрова важко назвати посланником дружньої армії. Організатори концерту зі словенської сторони, можливо з найкращими задумами, але все ж піддалися на грубу політичну провокацію, оскільки, запрошення ансамблю О. Александрова та організація його виступу в Словенії фактично є пасивним визнанням окупації Криму, пасивним визнанням російської агресії проти України, пасивним визнанням грубого порушення міжнародного права, суверенітету та територіальної цілісності сусідньої держави. В такий спосіб російська сторона досягає своєї головної мети – створює враження, що Словенія не вважає Росію та російську армію агресором, а може й навіть їм симпатизує, як результат, заплямувавши репутацію Словенії як країни – члена ЄС та НАТО.

 Будьмо відверті. Ансамбль російської армії ім. О.Александрова як активний та безпосередній учасник окупації Криму, тобто як співучасник міжнародного злочину повинен був би підпадати під санкції ЄС та НАТО, але замість цього він домовляється про турне по Балканах. Хотів би вірити, що ця помилка буде виправлена.

Посол України в Республіці Словенія

Михайло Бродович

 

Obisk "vljudnih mož" iz Ruske vojske v dvorani Stožice

V Ljubljani kar mrgoli oglasov na reklamnih panojih o predvidenem za 15. november 2017 nastopu v športni dvorani Stožice plesne in pevske skupine Rdeče armade O. V. Aleksandrova. Zavod Festival slovanskih kultur aktivno širi informacije o tem dogodku in poudarja, da je "svetovno znani ruski vojaški zbor simbol ruske kulture." Ne nameravam razpravljati o umetniški vrednosti izvajalcev ansambla, saj za to ne gre, vendar že sama zamisel organizacije Balkanske turneje zbora, ki ga je svoj čas Winston Churchill poimenoval za "rusko pojoče orožje", diši po odkriti politični provokaciji.

V času Sovjetske zveze sta se kultura in umetnost aktivno uporabljali v politične in ideološke namene, vodilno vlogo pa je pri tem  igral balet Boljšoj teatra, ki se je s svojim virtuoznim plesom po svetu nadvse trudil vsaj nekako polepšati  neprivlačno sliko sovjetskega režima. To tradicijo sedaj nadaljuje tudi Putinova Rusija, še posebej v zadnjem času, ko se je znašla v "mehki" mednarodni izolaciji. Tako Moskva uspešno uporablja bistveno drugačno razumevanje umetnosti v demokratičnem in avtoritarnem svetu. Zahod je prepričan, da v umetnosti ni politike in da umetnost spodbuja medsebojno razumevanje med dvema državama, ne glede na morebitna nesoglasja. Kremelj pa še naprej obravnava umetnost kot sredstvo vpliva in propagande, kar drži že vsaj zato, ker v totalitarnih režimih nič ne more obstajati brez ideološko-politične sestavine.

Popolnoma se zavedajoč navzočnosti te ideološko-politične sestavine v skoraj vsemu, kar se podaja z ruske strani, osebno navsezadnje nikoli ne bi nasprotoval turneji ruskega baleta, opere ali folklorne skupine, saj sem prepričan, da kljub politični računici, ima umetnost v tem primeru še vedno prednost pred politiko. Vendar je nastop zbora v vojaških uniformah z epoletami nekaj povsem drugačnega. Tega se ne da ločiti ne samo od politike države, ki ji pripada, temveč tudi od aktivnosti vojske, katere del je ta zbor. Grehi ruske vojske pa so izredno težki. Vojska je neposredno izvedla rusko okupacijo Krima in še naprej izvaja vojaško agresijo v Donbaškem predelu. Rusko agresijo zoper Ukrajino je obsodila mednarodna skupnost, obsodila sta jo EU in NATO, obsodila jo je tudi Slovenija, toda ...

V kolikor nekdo misli, da je oborožena vojska eno, vojaški zbor pa nekaj povsem drugega, se hudo moti! Že takoj 19. in 20. marca 2014, to je naslednjega dne po nezakoniti ruski aneksiji Krima, je vojaški zbor Rdeče armade Aleksandrova koncertiral na osrednjih trgih dveh glavnih krimskih mest Simferopola in Sevastopola. "Dragi prebivalci Krima, Rusi, rojaki! Čestitam vam ob vrnitvi domov, v domovino, v Rusijo«, - s takšnim nagovorom je začel program voditelj v slovesni vojaški uniformi. Torej, kot vojaška enota je zbor Rdeče armade Aleksandrova neposreden udeleženec okupacije Krima!

Poleg tega je v začetku maja 2014 zbor predstavil svojo lastno pesem z naslovom "Vljudni možje", ki je v Rusiji postala himna v čast okupacije Krima (naj vas spomnim, da so kot "vljudne ali zelene može" ironično poimenovali ruske vojake brez identifikacijskih znakov na uniformi, ki so pod krinko "lokalne samoobrambe" izvajali okupacijo Krima).

Če kdo še vedno misli, da je Krim le dvostranska zadeva oz. težava med Moskvo in Kijevom, ter da lahko vsi ostali mirno uživajo v petju ruske vojske, se spet hudo moti. Rusija vodi hibridno vojno ne samo zoper Ukrajino, temveč tudi zoper EU, NATO, Združene države Amerike, toda hvala bogu, da je Zahod to končno le dojel. V tej vojni se Kremelj ne poslužuje le nesramne propagande, podkupovanja politikov in medijev, kibernetičnih napadov in vmešavanj v volitve. Konec lanskega leta je "vljudnim možem" pod vodstvom Moskve skoraj uspelo izvesti državni udar v sosednji Črni gori, ki si je drznila vstopiti v NATO. Scenarij te hibridne "ljudske vstaje" nikakor ni bil "vljuden", temveč nasprotno - predvideval je številne človeške žrtve.

Če pa kdo še vedno misli, da za Slovenijo kot vodilno državo EU in NATO na Zahodnem Balkanu, ne velja širitev ruskih hibridnih načrtov, se spet moti. Pred kratkim, 4. septembra 2017 je namestnik ruskega zunanjega ministra Aleksander Meshkov, kot udeleženec Strateškega foruma na Bledu v posebnem sklopu pogovorov z naslovom »Nova vizija za novo resničnost«, dejal, da ima Rusija svoje posebne interese na Balkanu, kar težko zanikano, če se spomnimo lanskoletnega obiska Putina zaradi udeležbe v spominski slovesnosti pri tako imenovati "Ruski kapelici" v spomin na vojne ujetnike, ki so umrli leta 1916 na Vršiču, ki jih je on poimenoval le "ruski", kljub dejstvu, da je bilo v carski vojski veliko predstavnikov različnih narodov, še posebej Ukrajincev. Na ta način je ruska stran poskušala "prisvojiti" spomin na vojne ujetnike in jih prikazati kot del tako imenovanega "ruskega sveta".

Torej, na zbor O. Aleksandrova bi le težko gledali kot na odposlanca prijateljske vojske. Slovenski organizatorji koncerta, najverjetneje v dobri veri, vendarle podlegli grobi politični provokaciji, saj sta vabilo zboru in organizacija njegovega nastopa v Sloveniji pravzaprav pasivno priznanje aneksije Krima, pasivna potrditev ruske agresije zoper Ukrajino ter pasivno soglašanje z grobo kršitvijo mednarodnega prava, suverenosti in ozemeljske celovitosti sosednje države. Na ta način ruska stran dosega svoj glavni cilj, ki je ustvarjanje vtisa, da za Slovenijo Rusija in ruska vojska nista agresor, da Slovenija morda z njima celo simpatizira ter s tem posledično omadežuje ugled Slovenije kot države članice EU in NATO.

Bodimo odkriti. Ansambel ruske vojske Aleksandrova kot aktivni in neposredni udeleženec okupacije Krima, torej kot sostorilec mednarodnega zločina, bi moral biti podvržen sankcijam EU in NATO, toda se namesto tega dogovarja o turneji na Balkanu. Rad bi verjel, da bo ta napaka odpravljena.

 

Veleposlanik Ukrajine v Republiki Sloveniji

Mykhailo Brodovych

,